Історія знає, дорогий читачу, що однією із релігійних сект свого часу являлося і саме християнство періоду
становлення! Ця світова релігія, яку сьогодні сповідує більшість мешканців
Землі, почала своє існування саме у вигляді банальної секти, яка відкололася
від панівного тоді іудаїзму у І-II ст.н.е. «Відомо про секту цю нам, що їй
скрізь спротивляться» [Дiї 28:22], – говорили тоді про християнство в
суспільстві. Навіть апостолу (учню Самого Ісуса Христа) закидали звинувачення
рівноцінне вироку: «він провідник Назорейської єресі» [Дії 24:5]. Христос також
не уникнув брутальних наклепів зі сторони іудейського духовенства: звинувачень
в богохульстві (Мт. 26:63-65), докорів за неправильне виконання релігійних
обрядів (Мт. 15:1-2), навіть за спільний обід з грішниками (Мт.9:10-12) тощо.
Між тим, майже всі апостоли та першопрохідці християнства, включаючи Самого
Ісуса Христа, були закатовані та жорстоко вбиті: «…Усі, хто хоче жити побожно у
Христі Ісусі, будуть переслідувані» [2 Тим.3:12]. А ще крізь віки несуться
слова із Біблії: «Увіходьте тісними ворітьми, бо просторі ворота й широка
дорога, що веде до погибелі, і нею багато-хто ходять. Бо тісні ті ворота, і
вузька та дорога, що веде до життя, і мало таких, що знаходять її!» [Мт. 7:13,14].
Все це промовисто свідчить про те, що не завжди ідейна меншість в
суспільстві позбавлена істинності! Так само як далеко не більшість громадян,
приміром, виступала проти кривавого режиму
нацистів в часи гітлерівської Німеччини, або проти комуністичного режиму в
СРСР. Між тим і в період середньовіччя проти тотального диктату католицької
церкви з її індульгенціями, чистилищем та зверхністю пап! Історія показала
порочність цих систем, а їх, замітьте, свого часу підтримувала більшість
суспільства, меншість же – чинила ідейний опір, була переслідувана, катована,
зневажена, хоча й стояла на стороні правди! Чи можливий аналогічний сценарій
сьогодні? Імовірно, так! Тоді як же нам не помилитися? Мабуть-таки необхідно дивитися на всі події і явища незалежно від
ярликів суспільства, а у релігійних питаннях, як критерієм істини, керуватися
виключно Біблією! Адже «…багато-хто з перших останніми стануть, а останні
першими» [Мт. 19:30], а ше: «Багато-хто скажуть Мені того дня: Господи,
Господи, хіба ми не Ім'ям Твоїм пророкували, хіба не Ім'ям Твоїм демонів ми
виганяли, або не Ім'ям Твоїм чуда великі творили? І їм оголошу Я тоді: Я ніколи
не знав вас... Відійдіть від Мене, хто чинить беззаконня!» [Мт. 7:22,23].
Але неможна тут не обійтися без виокремлення й основних ознак, які
притаманні саме небезпечним (тоталітарним)
релігійним сектам в Україні. Тим сектам, ідеологія яких йде в розріз із
загальнолюдськими принципам, які несуть деструктивний вплив на особистість, її
психологічний стан, фізичне здоров’я, мораль та свободу, а не просто мають свою
позицію (думку) щодо окремих теологічних положень, за що й отримують цей ярлик.
За оцінкою вітчизняних науковців (О.Лавренка та А.Чернія) основними ознаками
тоталітарних релігійних сект в Україні
сьогодні є:
• здійснення
тотального контролю свідомості, мислення, емоцій, інформації, що надходить до
людини, поведінки своїх членів;
• наявність
харизми лідера – «пророка», приписування йому особливої мудрості, святості, вимога
беззаперечної згоди рядових членів із владою, привілеями лідера;
• відчуженість
особистості від сім`ї, друзів, суспільства, різкі зміни в її системі цінностей,
наявність поступових чи раптових особистісних змін;
• повна
прозорість життя кожного члена групи і абсолютний авторитет лідера, лідерів (у
разі закритості життя лідерів поза групою для інших членів);
• фізична,
фінансова чи психологічна експлуатація членів групи, тиск на них з метою
отримання грошей, пожертв;
• наявність у
членів групи тоталітарного світогляду, переважання групових цілей над
індивідуальними, схвалення, виправдання асоціальної, антигуманної поведінки;
• сувора
дисципліна й індивідуальне членство;
Отож перед сучасною людиною як ніколи раніше постала багатолика модель
релігійного співжиття, така модель утворює своєрідну дилему, яку добре ілюструє
вислів: «Якщо всі три релігії – Мойсея, Магомета і Христа – невірні, то всі
люди помиляються, якщо одна істинна – помиляється більшість людей» (В.Дрозд). І
це сказано навіть без урахування усіх тих віроповчальних тонкощів бодай однієї
із згадуваних релігій. А це значить, дорогий читачу, що в особистісному вимірі
це питання вимагає не аби якої уваги, і вибір орієнтирів у ньому є визначальним
для особистості. Поскільки на шляху до істини важливо оминути сіті чужих
стереотипів та злих людських намірів!