Прихильники дотримання суботи як дня Господнього, наводять переважно велику чисельність біблійних текстів на підтвердження своєї позиції (Бут.2:1-3; Вих.20:8–11; Вих.31:13–17; Лев.23:32; Повт.зак. 5:12–15; Іс.56:5,6; Іс.58:13,14; Єз.20:12,20; Мт.12:1–12; Дії 13:44;18:4; Лк.4:16,31;23:56; Євр.4:1–11). Також зовсім недавно один із українських блогерів зробив досить конкретну заяву, в ній говориться: «…я обіцяю виплатити один мільйон гривень за наданий текст Священного Писання про святість неділі...це повинен бути не просто текст, в якому згадується перший день тижня, а ясний біблійний текст, в якому йде мова про святість неділі, як, наприклад, в книзі пророка Ісаї 58:13,14 написано про святість суботи…»[3]. Однак більшого резонансу дана тема набуває через те, що навіть самі прибічники поширених сьогодні релігійних конфесій не заперечують, що Біблія не містить рядків, які засвідчували б необхідність святити недільний день замість суботнього. Доктор богослов’я, православний архімандрит Сергій (І.О. Спаський) у праці «Про шанування ікон» писав (р.6): «Але і ця заповідь...змінена в Новозавітній церкві: християни присвячують Богові наступний після суботи день – день Воскресіння Христового. Чи є на це пряма заповідь Господа Ісуса Христа або апостолів у Писанні Нового Завіту? Ні!...ні Господь Ісус Христос, ні апостоли не залишили в Св. Писанні прямої і позитивної заповіді про те, щоб змінена була заповідь Божа, дана через Мойсея, про святкування суботи...»[13]. Патріарх Московський Кирил чітко підкреслив: «Бог заповідав святити день суботній, а не недільний. Богословам відомо, що в Священному Писанні немає Божої вказівки святити неділю, перший день тижня»[12]. В інтерв'ю «Вестям» патріарх заявив: «У людей повинні бути дні відпочинку, і людина повинна мати нагоду поправляти своє здоров'я, і для того нам і день суботній даний». Архімандрит Аввакум, клірик полтавської єпархії Української Православної Церкви Московського Патріархату, щодо незмінності Божої заповіді про суботу писав: «Християни продовжували шанувати суботу аж до 321 року. Недільний день встановлений для шанування в 321 році цивільним указом імператора Костянтина Великого. Якщо шанування суботи встановив Сам Бог в громах і блискавках теофанії (богоявлення) на Сінаї, то недільний день встановила земна смертна людина, хай навіть і цар. І не було спеціального другого богоявлення на Сінаї відмінившого суботу…»[1]. Кардинал римо-католицької церкви Джеймс Гіббонс у книзі «Віра наших батьків» також висловлювався подібним чином: «…хіба кожен християнин не зобов'язаний святити неділю і утримуватися в цей день від непотрібної рабської роботи? Хіба дотримання цього закону не є одним з наших найвідоміших священних обов'язків? Але ви можете прочитати Біблію від Буття до Об'явлення, і ви не знайдете жодного рядка, що підтверджує святість неділі. Письмо наполягає на релігійному дотриманні суботи, дня, який ми ніколи не святимо»[4, с. 97].
Показово також, що на тлі численних висловлювань на користь суботи, чимало дослідників переконані й у тому, що сутність питання про присвоєння особливого релігійного статусу для недільного дня сходить до існуючого ще в давнину культу сонця. Прадавня і витончена релігія сонцепоклонництва тою чи іншою мірою проявилася чи не в усіх народів світу. В цьому плані не стала виключенням і Римська імперія, в лоні якої й розвивалося християнство. Римляни, наповнивши дні тижня своїм язичницьким змістом, присвятили кожен день визначеному небесному тілу: Неділю – Сонцю (Dies Solis). Понеділок – Місяцю (Dies Lunae). Вівторок – Марсу (Dies Martis). Середу – Меркурію (Dies Mercurii).Четвер – Юпітеру (Dies Iovis). П’ятницю – Венері (Dies Venĕris). Суботу – Сатурну (Dies Saturni). «А оскільки вони випробували вплив…єгипетського культу сонця, то вони поступово почали відзначати свято, присвячене сонцю. Dies solis, «день сонця»…» [6]. Таким чином, ще задовго до християнства недільний день «…був присвячений Сонцю…В англійській, німецькій і японській мовах назва неділі звучить, як «день сонця» (Sunday,Sonntag, 日曜日)»[9].
Достеменно відомо, що першим офіційним кроком в напрямку звеличення неділі на рівні Римської імперії, став цивільний закон імператора Костянтина про недільний день, який з'явився у 321 році. Закон гласив: «Всі судді, міське населення і ремісники всякого роду в високоповажний день сонця нехай спочивають»[5]. Опісля цього проходить небагато часу, і вже сама церква, на Лаодикійському соборі (приб. 336/364 р. по н. Хр), у 29 каноні постановляє: «Не личить християнам іудействувати і в суботу святкувати але робити їм в цей день, – а день недільний переважно святкувати, якщо можуть, як християнам. Якщо ж знайдуться іудействуючі, то хай будуть анафема від Христа» [10].
На думку вчених, до числа передумов, які сприяли встановленню особливого статусу для першого дня тижня, не в останню чергу варто віднести саму політику римського імператора Костянтина, який здійснив спробу об’єднати язичників і християн під одним спільним святковим днем. Це давало тоді змогу погасити релігійні різноголосся й забезпечити мир в імперії, а для самого Костянтина – отримати підтримку як християн, так і язичників. З іншого ж боку, звертається й увага на ту обставину, що Іудея з ІІ ст. до н. е. перебувала під колоніальним впливом Римської імперії. І проти цього поневолення часто повставали юдеї, які вчиняли кровопролитні повстання. Влада намагалася всіляко боротися з заворушеннями і, діючи на випередження, повсюдно влаштовувала погоню на будь-яку групу людей, що проводила свої релігійні зібрання в суботу. В той час на тлі існуючих язичницьких релігій юдеї і християни вирізнялися особливою увагою до суботнього дня. І часто, по суботах, коли християни вникали в Писання, на них невинно влаштовували облави, путаючи таким чином з юдеями. Все це набирало стрімкого оберту, і життя християн перетворилося на проникнене страхом й біллю існування. Так назріло прагнення християн відділитись від юдеїв й звільнитися від постійних переслідувань. І молода церква, враховуючи всю серйозність складеної ситуації, запроваджує практику зібрань у перший день тижня: «У день же сонця ми все загально робимо збори тому, що це є перший день, в який Бог, змінивши морок і речовину, створив світ, і Ісус Христос, Спаситель наш, того ж дня воскрес із мертвих»[8], – згадується у праці Устина Мученика «Апологія» (п. 67), що відноситься до ІІ ст. н.е.
Таким чином, ще з раннього християнства поступово перший день тижня починає наділятися особливим значенням. Але навіть попри це є вагомі підстави вважати, що на визначеному етапі історії чимало християн не полишило святити суботу. Має місце й той факт, що деякі християни святкували зразу два дні тижня: cуботу й неділю. Відомо, що в прийнявшій християнство римській державі, язичницька назва першого дня тижня «день сонця» набрала свого нового значення. Сонцем правди стали називати Ісуса Христа, що й допомогло зробити цей день особливо значимим в очах віруючих. Приписувана святість неділі в тандемі із язичницькою спадщиною стала в подальшому одним із сприятливих факторів, який позитивно вплинув на навернення в християнство язичників, котрим залишалось лиш змінити зовнішні форми своєї віри (про що вже писалося). Пройде декілька поколінь і святкування неділі зведеться в традицію, а офіційно святим днем Господнім вважатиметься неділя; xто ж не погодяться з цим – ризикне отримати клиймо єретика й наректися на жорстокі переслідування, а часто й смерть.
Аналізуючи історичні умови виділення з тижня особливого релігійного дня в християнстві, мало хто із дослідників заперечить, що сакралізація першого дня тижня – неділі – це плід людських рук. Пройде декілька століть й сама римо-католицька церква з цього приводу скаже: «Ми дотримуємо неділю замість суботи, бо католицька церква на Лаодикійському соборі (336 р.) перенесла урочистість дотримання суботи на неділю»[2]. Фома Аквінський, відомий святий і знаний католицький теолог середньовіччя, додасть: «У новому законі дотримання дня Господнього зайняло місце дотримання суботи не по заповіді, але по церковному встановленню і прийнятому у християн звичаю»[15].
Показово також, що в подальшому православна церква спробує виправити ситуацію щодо шанування суботи. Стоглавий собор Російської Православної Церкви 1551 р. ухвалить рішення «святкувати разом з недільним днем і суботу, на підставі правила, приписуваного апостолам Петру і Павлу» (р. 95). Однак до цілковитої зміни стану речей це не призвело. В той же час стосовно неділі сучасні язичники висловлюються досить ясно: «Неділя – це день Сонця-Дажбога, час, коли ми маємо дослухатися до поклику Вічності і покращувати своє земне та небесне життя…» [11].
посилання:
1.Архимандрит Аввакум напомнил о святости субботы. Newsland [Електронний ресурс].-Режим доступу: http://newsland.com/news/detail/id/719747/
2.Authoritative Quotations On THE SABBATH AND SUNDAY. [Електронний ресурс].-Режим доступу: http://www.sundaylaw.net/studies/truelife/liberty/quotation.htm
3.Гунько Н. Миллион гривен за текст о святости воскресенья. Блоги. [Електронний ресурс].- Режим доступу: http://blogs.korrespondent.net/users/blog/adventist/a33177
4.Gibbons J. The Faith of Our Fathers. [Електронний ресурс].- Режим доступу: http://www.gutenberg.myebook.bg/2/7/4/3/27435/27435-pdf.pdf
5.Евсевий Памфил. О жизни блаженного Василевса Константина. [Електронний ресурс].-Режим доступу:http://krotov.info/acts/04/1/evs_cns4.html
6.Единая коллекция цифровых образовательных ресурсов. [Електронний ресурс].- Режим доступу: http://files.school-collection.edu.ru/dlrstore/52e7c8f5-1314-c766-d209-d578e8aac24d/1002655A.htm
7.Електронная еврейская енциклопедия. [Електронний ресурс].- Режим доступу: http://www.eleven.co.il/article/13962
8.Иустин Философ. Мученик. Апология I [Електронний ресурс].-Режим доступу: http://krotov.info/acts/02/02/iustin.html
9.Неділя. Вікіпедія — вільна енциклопедія. [Електронний ресурс].- Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/Неділя
10.Правила Лаодикийского собора. [Електронний ресурс].-Режим доступу:http://krotov.info/acts/canons/0343laod.html
11.Православлення.Родове вогнище Слов'янської Рідної Віри. [Електронний ресурс].-Режим доступу: http://alatyr.org.ua/ua/obradu_ua/564-pravoslavlennya.html
12.Патриарх Кирилл о еженедельном субботнем покое. Информационно-аналитический портал "Христианский взгляд". [Електронний ресурс].- Режим доступу: http://biblepravda.com/page.php?id=529
13.Спасский С. «О почитании икон» [Електронний ресурс].- Режим доступу: http://azbyka.ru/tserkov/ikona/spassky_pochitanie_08g-all.shtml
14.Субота. Вікіпедія — вільна енциклопедія. [Електронний ресурс].- Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/Субота
15.St. Thomas Aquinas The Summa Theologica(Benziger Bros. edition, 1947) Translated by Fathers of the English Dominican Province. ІІ. Question: 122 Art. 4. [Електронний ресурс].-Режим доступу:http://www.catholicprimer.org/summa/SS/SS122.html#SSQ122A4THEP1