Віра в Бога! Як багато
приховується за цими словами. «Давно
вже розказана східна байка про подорожнього, захопленого в степу розлюченим
звіром. Рятуючись від звіра, подорожній схоплюється в безводний колодязь, але
на дні колодязя бачить дракона, що роззявив пащу, щоб пожерти його. І нещасний,
не сміючи вилізти, щоб не загинути від розлюченого звіра, не сміючи і
зістрибнути на дно колодязя, щоб не бути пожертим драконом, схоплюється за
гілки дикого куща, що росте в щілинах колодязя, і тримається на ньому. Руки
його слабшають, і він відчуває, що скоро повинен буде віддатися гибелі, з обох
боків чекаючої його; але він все тримається, і поки він тримається, він
озирається і бачить, що дві миші, одна чорна, інша біла, рівномірно обходячи
стовбур куща, на якому він висить, підточують його. Ось-ось сам собою обломится
і обірветься кущ, і він впаде в пащу дракону. Подорожній бачить це і знає, що
він неминуче загине; але поки він висить, він шукає навколо себе і знаходить на
листі куща краплі меду, дістає їх язиком і лиже їх».
Ця стародавня притча, дорогий читачу, показує, що рано чи пізно у своєму
житті ми приходимо до осмислення необхідності відновлення зв’язків з Богом. Як саме? Дві миші – біла і чорна
являють собою день та ніч, тобто добу. Вони «точать» наш час, працюючи
невпинно, наближаючи до невтішного фіналу існування – смерті…
Що ж чекає нас після смерті і чи потрібно нам вірити в Бога у своєму житті? Французький філософ Б.
Паскаль дає відповідь на це питання у формі своєрідного парі. Звичайно ж, не можна вимушено-логічно
довести існування Бога. Проте, на
Бога потрібно робити ставку, говорить Паскаль. Тобто потрібно, точніше корисно,
поводити себе так неначе Бог існує. Основний хід роздумів Паскаля такий: Бог або
існує, або не існує. На що нам ставити? Що вибрати? Існування Бога, чи Його не
існування? Що визначити найбільш правдоподібним? Більш ймовірнішим? Якщо
слухатися тільки «розуму» нашого «розуму», тобто тільки формальної логіки, то
не потрібно ставити ні на існування Бога, ні на його не існуванні. Так як чиста
логіка не може вибрати ні першого варіанту, котрий говорить що Бог існує, ні
другого варіанту, котрий говорить що Бога не існує. Але, продовжує Паскаль: «Ми не можемо
не грати, ми життям нашим втягнуті в цю гру, ми не можемо не обирати, ми
повинні обирати». Тоді, давайте зважимо наш можливий виграш або програш в
випадку того, або іншого вибору із двох можливостей. Перший варіант, ми ставимо
на Бога. В даному випадку вигравши, ми здобуваємо все, так як з Богом ми сильні
в вищій мірі. Програвши, ми нічого не втрачаємо, ми лиш не здобули додаткової,
з точки зору невіруючої людини, сили і благодаті. Розглянемо тепер другий
варіант. В даному випадку ми ставимо на те, що Бога немає. В цьому варіанті
вигравши, тобто якщо Бога справді немає, ми не здобуваємо нічого, тому що ми й
так не вірували в Бога. Програвши ж, тобто в тому випадку якщо Бог справді
існує, ми втрачаємо все, так як ми безповоротно втрачаємо усю повноту буття в
Бозі. Подібні роздуми, переконаний Паскаль, говорять нам, що потрібно відкинути
невизначеність й ставити на Бога. Але чи існує окрім холодного розрахунку, який
Паскаль виразив в образі свого парі, інші підстави
для віри в Бога? Так,
переконаний Паскаль, такі підстави існують. І важливішою з цих підстав для
нашої віри в Бога є те, що наша душа тяготіє до Бога, шукає його. Паскаль
переконаний, що в Бога
потрібно вірити, вірити не дивлячись ні на що, зокрема, не дивлячись на те,
що існування Бога неможливо довести чисто логічно. Якби
існування Бога можна було довести чисто логічними засобами, то віра в Бога була
б логічно-вимушеною. Але Господь створив нас вільними. Тому Він не змушує нас
вірити в Себе. Якщо ми хочемо здобути спасіння, ми повинні вільно вибрати
Бога.
Ми також не можемо побачити Бога як випуск новин, адже
«Бог, який дозволив би нам упевнитися в своєму існуванні, був би не Богом, а
ідолом» (Д. Бонхеффер). Тай сама віра в Бога – це не синтетичний феномен, вона
гармонійно заповнює усі світоглядні прогалини, дає відповіді на запитання: «Як
виникнула людина?», «Що буде після смерті?», «В чому сенс життя?», «Для чого
керуватися добротою, любов’ю та миром у своєму житті?» тощо.
В свій час в
Бога вірили найбільш світлі уми людства: А.Ейнштейн,
І.Ньютон, М.Планк, М.Коперник, Г.Галілей, Р.Бойль, Л.Пастер, Ф.Бекон, І.Кант,
Б.Паскаль, Б.Рассел, Ф.Коллінз та ін. Більшість учених світу початку
ХХ століття (92%) також були віруючими людьми! Понад те, «ніколи не було й
немає такого народу, хоч би й неосвіченого та малого, який би не вірив в
існування якогось божества» (Ф.Прокопович).
І на сам кінець, відомо, що віра в Бога базується на певних духовних
підвалинах.Науковці виявили, що віруючі люди
відчувають себе набагато щасливішими за невіруючих людей. Адже усвідомлення
присутності Бога дає духовну основу для життя, наділяє людину вищими духовними
почуттями, потребами, віддаляє її від тваринного існування, вносить у життя
ясність, задає рамки моралі. Наскільки цінний для людини, приміром, той же
євангелівський принцип: «Люби свого ближнього, як самого себе», або притчі мудрого
царя Соломона! Загалом Біблія просто дивовижно змінює людське
життя на краще.
Але люди сьогодні говорять, що Бога немає, а все існуюче у світі – це
результат випадку, «великого вибуху» тощо. Ми чомусь віримо, що світ якось
створився в результаті хаотичного поєднання елементів, в той же час вважаємо
абсурдом, що упорядковані комп’ютерні програми можуть з’явитися від спонтанного
з’єднання цифер та кодів. Ми віримо, що вибух створив все у всесвіті, але
чомусь ми не віримо, що вибух, приміром, в магазині електроніки, може створити
надпотужний комп'ютер з унікальним програмами, або щось упорядковане та
складне! Можливо, все це вказує на те, що уся геометрична точність людського
існування, функціонування надскладних біологічних систем та системних
алгоритмів всесвіту просто немислимі без
участі Творця? Один із засновників генетики Ф. Коллінз говорив: «Коли ми дізнаємося
про людський геном щось нове, я кожного разу переживаю почуття благоговіння від того, що людство тепер знає щось таке, що
дотепер знав тільки Бог. Я не вірю у те, що наукові дослідження можуть якось
загрожувати Богу. Навпаки, я думаю, що Бог тільки виграє від нашої цікавості».Отож крізь
століття лине доленосне запитання до кожного: «Чи потрібно вірити в Бога?». І останнє слово, дорогий читачу,
залишається тільки за Вами!