Сучасна церква, особливо
православна, за оцінкою
багатьох журналістів та дослідників перетворилася на своєрідну комерційну бізнес-структуру
із заробітку грошей та накопичення капіталу! Яскраво виражається це у розкошах та багатствах, які
дозволяють собі духовні наставники найбільших
сьогодні православних церков
України. Журналісти фіксують дивовижну заможність «простих» слуг скромного першовчителя Ісуса
Христа, який жив бідно, вчив ділитися з нужденними, нехтувати багатсвом та говорив: «Не складайте скарбів собі на
землі, де нищить їх міль та іржа...складайте
ж собі скарби на небі, де ні міль, ні іржа їх не нищить…» [Мт.6:19,20]. Але таке просте формулювання миттєво розбивається об сучасні
реалії церковного життя. Ось
як про це пишуть
журналісти видання
«Корреспондент»: «…в Україні є кілька місць, де концентрація дорогих машин зашкалює… це…задній
двір Трапезної церкви в Лаврі, в'їзд куди дозволений лише духовенству. Тут
Корреспондент виявив багато дорогих машин. Так, масивний позашляховик Honda Pilot (від $45 тисяч з урахуванням знижок) стояв поруч із BMW X5 (від $100 тисяч) і Mercedes-Benz S500 (від $150 тисяч). За даними видання, владика
Житомирський і Новоград-Волинський Никодим (УПЦ МП) їздить Lexus LS (від $120 тисяч)…патріарх УПЦ Київського патріархату Філарет,
пересувається люксовим Mercedes-Benz S600 Long (від $200 тисяч). Автомобіль Mercedes-Benz S 500 Long, вартістю від $100 тисяч, – обслуговує владику
Павла. А настоятель Десятинної церкви архімандрит Гедеон приїжджає на службу Range Rover Vogue, вартість якого стартує із $79 000».
Між тим дивовижні факти розкішного VIP-транспорту духовного кліру зафіксувала й знімальна група
програми «Гроші». Однак, пише «Корреспондент»,
рухоме майно керівників церков меркне перед заміськими резиденціями деяких
священнослужителів».
В той же час чимало фактів свідчать і про внутрішню корумпованість церкви: «...у нас все продається і купляється: сан,
прихід, нагорода», – заявив колишній
настоятель Свято-Покровського кафедрального собору (м.Рівне) в ефірі телеканалу
1+1. Отець Юрій, із села Вільшанка, також підтверджує: «…щоб стати священиком, в
середньому треба викласти 500-600 доларів. Звичайно, в маленькому селі стати
духовним наставником можна і за 100 доларів. А у великих містах, таких як Київ,
Львів, Дніпропетровськ ціна коливається у межах 1000 доларів»! І такі випадки
непоодинокі, феномен церковної корупції та розкішного церковного житття сьогодні
породив появу цілого ряду журналістських
розслідувань.
Але все ж таки ситуація із зловживанням матеріальними ресурсами відбувається
не тільки в українському православ'ї! Патріарх російської православної церкви Кирил (Гундяєв) також не є виключення у цій порочній системі. Сумарний капітал духовного панотця давно обчислюється
мільярдами доларів, а такі атрибути розкоші, як дороговартісні автівки, яхти,
літаки, котеджі та деякі ексклюзивні елементи гардеробу – тільки підкреслюють статус
патріарха! Аналогічна ситуація також з православною
церквою в Молдові!
Важливо сказати й про небезпечні релігійні секти, що часто асоціюють
себе з протестантизмом й мають не
духовні, а виключно бізнесові інтереси. До таких справедливо віднести «Посольство Боже» Сандея
Аделаджо. Духовний пастор ще недавно палко закликав своїх адептів до фінансових
операцій, зокрема закладати свої квартири під відсотки – але згодом люди не
бачили ні кварти, ні відсотків! Справа набрала кримінального характеру, люди
залишились ошуканими, дехто з членів церкви
покінчив життя самогубством. Схожою за суттю нині являється й церква
«Відродження» Володимира Мунтяна! «Сьогодні в Службі безпеки України є три
експертні висновки від трьох різних інститутів, психологічних експертиз, де
чітко сказано і вказано, що секта Володимира Мунтяна чітко створена з метою
маніпулювання свідомістю громадян, підміняючи поняття, стираючи і видаючи
бажане за дійсне. Фактично заволодівають грошовими коштами, маніпулюючи людьми.
Тобто, це така ж секта, як і у Сандея Аделаджі», – повідомив адвокат постраждавших
в фінансовій афері церкви «Посольство Боже» Іван Боднарук.
Зловживання матеріальними багатствами та загалом розкішне життя церковного кліру
– не новий феномен для сьогодення! Історія знає безліч таких прикладів, зокрема
в період середньовіччя, коли католицька церква мала монополію на віру та владу
в Європі. Тоді церква з метою наповнення своєї казни активно пропагувала
індульгенції – прощення гріхів за гроші. У 1517 році, в якості протесту проти матеріальних
та інших зловживань церкви, молодий монах Мартін Лютер прибив до дверей храму в
Віттенберзі (Німеччина) знамениті 95 тезисів. В одному із тезисів Лютер
задавався питанням: «Чому папа, який сьогодні є
багатшим за найбагатшого Креза, не побудує принаймні Собор святого Петра за
власні гроші, а не за гроші жебраків?». Суть питання загалом сходить і до сучасності, адже сьогодні церква все
частіше палко піклується не про духовне збагачення, а про матеріальне,
забуваючи при цьому, що «…корень усього лихого то грошолюбство» [1 Тим. 5:10].