Один із середньовічних текстів вміщує просто жахливу клятву: «…я
не дам пощади ні для віку, ні для статі, ні для хвороби, – йдеться у ній, – …я
вішатиму, палитиму, перетворюватиму на сміття, змішуватиму із землею, здиратиму
шкіру, тиснутиму і ховатиму живцем…розпорюватиму животи…їх жінкам і розбиватиму
голови їх немовлятам об стіни, щоб назавжди перевести їх огидний рід. І
якщо це неможна буде зробити відкрито, я таємно використовуватиму отруєну чашу,
зашморг, сталь кинджала або свинцеву кулю…». Хто ж давав
таку антилюдську клятву? Дану обітницю складали не члени кримінального угрупування,
як це може здатися на перший погляд, а, парадокс, – члени церкви – ордену Єзуїтів. Дослівний переклад ордену цинічний – «община
Ісуса». На честь вчителя благочестя, котрий не вчив вбивати, а проголосив: «Люби свого ближнього, як самого
себе» [Мат. 22:39]. Справжньою ж метою ордену була жорстока боротьба з
будь-яким мисленням, що йшло в розріз з доктринами католицької церкви,
враховуючи усю їх порочність: прирівняння Папи Римського до самого Бога,
заборона читати Біблію зрозумілою мовою, прощення гріхів за гроші, убивство й
катування за право вибору віри та багато-багато іншого. В той час, за словами
істориків, «тисячі людей були піддані жорстоким тортурам, частина була
замучена, частина спалена на багаттях, було вигадано багато витончених
жорстокостей, і все це робилося в ім'я Того, хто наказав своїм послідовникам
любити один одного!» [1, с.8]. Як бачимо, дисонанс
жорстокості та людиноненавества із благою доктриною християнства просто
колосальний. Очевидно лиш тут те, дорогий читачу, що природа зла часто ховається за оболонкою добра!
Що це може значити для сприйняття добра та зла у
нашій свідомості?
Як правило, формуючись наш світогляд включає в себе осмислення подій через
дві протилежні основи – добро і зло. Звичайний спосіб сприйняття злого базується на уявленні
про нього, як повної протилежності добру. Але часто під зовнішньою оболонкою –
рис благості, що про них можна сказати добродійство, чи благочестя,
приховується єхидна сутність, підмінена і прикрита під прийнятну для сприйняття
основу. І це, в свою чергу, створює для нас хибне уявлення про якусь особу,
подію, обставину від яких ми й не чекаємо якоїсь підступності й небезпеки. Нелегко,
приміром, спілкуючись з вродливою і зовнішньо гарною людиною, здогадатися, що
насправді це – убивця або грабіжник. Або ж навпаки, візуально людина неприємна,
а насправді ж – добра і порядна! Цей феномен сходить до тієї обставини, що в розумінні
зла ми, часто, тяготімо до спрощеного сприйняття його як чогось жахливого,
відразливого, загалом того, що мало як може стосуватися добра, і навпаки,
бачачи красиве – вважаємо його добрим. У цьому й полягає величезна небезпека!
Часто ми судимо про щось на основі лиш думки оточуючих, або зовнішніх рис: слів, вигляду, моди тощо. Істина ж полягає
у тому, що зовнішні риси дуже часто не збігаються з істинним єством. Український
філософ Г.Сковорода дану думку виразив так: «Скільки зла таїться всередині за
гарною подобою: гадюка ховається в траві». Отож подібно до того, як лягає маска
на обличчя актора, так і лягає маска на деякі події, обставини, персони нашого
життя, котрі являються для нас у світлі благості, корисності, популярності, хоча
насправді не являються такими.
Історія знає безліч таких прикладів, коли зло
прикривалося добром!
Приміром, за час комуністичного правління було знищено мільйони людей.
Учинено цинічні злочини проти людства: насильно депортовано кримських татар, штучно створено голод
1932 – 1933 рр., масу людей було заслано до Сибіру і кинуто в тюрми за «неблагонадійність».
І в той же час комуністична влада називала себе «борцями за справедливість і
права», високо припідносила обіцянки про майбутнє щасливе життя. А сам «вождь
народів» – кривавий тиран Й.Сталін навчався в
духовній семінарії на факультеті богослов’я в Горі, щоб в
майбутньому стати священником в Російській православній церкві.
Примітно також, що «головним
миротворцем світу у 1930-х був Адольф Гітлер…на кожному кроці Гітлер
наголошував, що Німеччина прагне миру і тільки миру…у 1938 році найвпливовіший
політичний журнал світу TIME оголосив Адольфа Гітлера «Людиною року» і
«миротворцем». Що було далі – нам відомо! І все ж ця кровава хвиля терору
розгорталася під риторику благості – «захисту» співвітчизників (німецькомовних
етнічних меншин у інших країнах).
Свою окупаційну політику щодо здійснення анексії територій суверенних
держав, влада Російської Федерації протягом історії обґрунтовувала також добрими
намірами: в Чечні – це підтримання
конституційного порядку. У Грузії – захист населення Південної Осетії від
геноциду. В Україні – захист кримчан від націоналістів, фашистів, «бандерівців». І такий список можна продовжувати далі.
Парадокс, але процес посилення озброєння, в тому числі створення ядерної
зброї, завжди обґрунтовувався різними державами як виключена необхідність миру.
Але ж чи сприяє справжньому миру розвиток технологій, ціллю яких є створення
засобів ефективного убивства людей? Отож достатньо
необхідним для розуміння є те, що природа
добра часто слугує прикриттям для істинних цілей зла.
Що ж говорить з цього
приводу Біблія?
Наведемо декілька обраних цитат, котрі допоможуть осмислити підняте у темі
питання, та добре окреслюють небезпеку підміни істинного негативного єства зовнішніми
рисами благості:
1. «Бережіться лжепророків, які приходять до вас
у овечій одежі, а всередині є вовками хижими» [Мт. 7: 15].
2. «Такі бо фальшиві апостоли, лукаві
робітники, що підроблюються на Христових апостолів. І не дивно, бо сам сатана
прикидається анголом світла. Отож, невелика це річ, якщо й слуги його
прикидаються слугами праведності»[2 Кор. 11:13-15].
3. «Хай ніхто жадним способом вас не зведе!
Бо той день не настане, аж перше прийде відступлення, і виявиться беззаконник,
призначений на погибіль, що противиться та несеться над усе зване Богом чи
святощами, так що в Божому храмі він сяде, як Бог, і за Бога себе видаватиме»[2
Cол. 2:3, 4].
4. «Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри,
що подібні до гробів побілених, які гарними зверху здаються, а в середині повні
трупних кісток та всякої нечистости! Так і ви, назовні здаєтеся людям за
праведних, а в середині повні лицемірства та беззаконня!» [Мт. 23:
27-28].
5. «Не
кожен хто каже до мене:
Господи, Господи! увійде в Царство Небесне, але той, хто виконує волю Мого Отця
що на небі. Багато-хто скажуть Мені того дня: Господи, Господи, хіба ми не Ім’ям Твоїм пророкували, хіба не Ім’ям Твоїм демонів ми виганяли, або не Ім’ям Твої чуда великі творили? І їм оголошу
Я тоді: Я ніколи не
знав вас… Відійдіть від Мене, хто чинить беззаконня!» [Мт. 7:21-23].
6. «Бо постануть христи неправдиві, і
неправдиві пророки, і будуть чинити великі ознаки та чуда, що звели б, коли б
можна, і вибраних» [Мт. 24:24].
7. «Бо коли говоритимуть: Мир і безпечність,
тоді несподівано прийде загибіль…»
[1 Сол. 5:3].
8. «Устами своїми маскується ворог, і
ховає оману в своєму нутрі: коли він говорить лагідно не вір ти йому, бо в
серці його сім огид!» [Прип. 26:24,25].
9. «…устами своїми говорить із ближнім про
мир, а в нутрі своєму кладе свою засідку»[Єр.9:7].
10. «Горе
тим, що зло називають добром, а добро злом, що ставлять темноту за світло, а
світло за темряву…» [Іс. 5:20].
Ми надіємося, дорогий читачу, що з усього вищеприведеного Ви побачили, що
не слід випускати з уваги того факту, що зло
часто ховається за каркасом добра. Знаково, що, з одного боку, не все те,
що має добрий зовнішній облік являється таким насправді, з іншого ж – не завжди
усе те, що виглядає погано і є поганим. Поганим може здатися нам батьківський
докір або покарання, але плід його солодкий – вихованість. Нудним і тяжким може
здатися наука, книга – але несе в собі світло знань, достаток та розум. Проте хорошим
може показатися захоплення жінкою, спокуса її тіла вабить вродою, але веде це часто до розпусти, зради та
душевних мук – до зла. З огляду на все це, чинити добро та попри зовнішні
риси пізнати його істинність дуже непросто. Ось як підмітив цю тенденцію один
мислитель: «Істина, яка
робить нас вільними, – це частіше всього істина, яку ми не бажаємо слухати».
посилання:
1.Джин Плейди. Испанская инквизиция/Пер.с англ.Л.А. Игоревского. – М.:ЗАО Изд-во: Центрполиграф, 2002, с.8
посилання:
1.Джин Плейди. Испанская инквизиция/Пер.с англ.Л.А. Игоревского. – М.:ЗАО Изд-во: Центрполиграф, 2002, с.8