Як виник світ: Бог чи еволюція?

Питання, що стосуються існування всесвіту і всього живого в ньому, доволі цікаві і найбільш обширні. Певним чином тема пошуку сутності буття входила до переліку роздумів кожного. Особливо знаковим у цьому відношенні згадати дитинство, в період якого було цікавим дізнатися, приміром, на чому тримається Земля, Місяць та зорі і, взагалі, як вони опинились на небі? Чимало питань цього плану і сьогодні важко осягнути (особливо їх першопричину). По суті справи ми маємо надзвичайну загадковість існування всесвіту. Підсилює неясність і та обставина, що ми з’явилися на світ уже в той момент, коли він існував, тому й визначити створив його Бог чи вибух та еволюція емпірично (на основі практичного досвіду) неможливо! Однак попри те, що ані створення світу Богом, ані виникнення складного всесвіту шляхом вибуху ми не спостерігали, на основі логічних умовиводів та наявних у світі ознак дійти до певних висновків щодо походження всесвіту можна.

Загальновідомо, що існування будь-якої структури чи матерії передбачає затрату енергії, тому для існування будь-чого необхідна певна кількість енергії. З життя ми знаємо, що для того, щоб самостійно виготовити будь-який матеріальний предмет необхідно прикласти певних зусиль, факт же існування готового результату якраз не виключає попереднього впливу на нього енергії та розуму. Навіть з логічного боку важко уявити, що будь-яка надскладна самокерована структура може виникнути сама по собі із нічого. Проте ми маємо незчисленну кількість таких структур як в атмосфері, так і в біосфері. Сьогодні ми живемо в достатньо розумному світі, котрий має час, простір, режими доби, силу тяжіння, умови для життя тощо. І все це надзвичайно вдало синхронізовано і виконується в точності, немов за визначеним заздалегідь планом. Шар атмосфери, який має життєво необхідний для нас кисень (без якого ми не змогли б прожити і 10 хв.) зосереджений тільки у 10 кілометровому шарі біосфери – саме там де й ми мешкаємо. Вчені порахували, що якби відстань від Землі до Сонця була б на 5% меншою, то жити на планеті через спеку було б неможливо, а якби ця ж сама відстань на 1% була більшою, то значна частина земного шару покрилася б пластами льоду. Відомо також, що «будучи гравітаційна взаємодія слабшою, зірки були б меншими, і тиск, який чиниться гравітацією на внутрішні частини зірок, не зміг би підняти їх температуру до рівня, необхідного для реакції ядерного синтезу: Сонце не могло б світити...» [4, с.16]. І навіть якщо припустити, що наведені чинники планетарного масштабу – це гра випадку без участі розуму, то інші сторони нашого життя точно підводять до протилежних висновків.

Величезну загадковість для людства несуть генетичні відкриття в напряму вивчення найменших біологічних структур – ДНК клітини. Клітина людського організму являється настільки складним утворенням, що порівнюється науковцями з мегаполісом, в якому організовано життя усього міста в мініатюрі, і таких мегаполісів (клітин) в організмі людини нараховується більш ніж сто трильйонів, здатних функціонувати незалежно від нашої волі. «Нобелівский лауреат Ф.Х. Крік говорив, що, якщо перевести закодовану інформацію однієї людської клітини в форму книги, то знадобиться одна тисяча томів по п'ятсот сторінок в кожному. Разом з тим механізм клітини при діленні клітини може вірно відтворити всю цю інформацію на тисячу томів по п'ятсот сторінок в кожному всього лише за двадцять хвилин» [6, с.258]. Більше того, сама по собі інформація в клітині марна, якщо клітина не знає як її використовувати. Однак наша клітина вже володіє інформацією про те, як використовувати інформацію (метаінформацією) [2, с.10]. Якщо навіть припустити, що інформація могла з’явитися якось спонтанно, сама по собі (як гласить теорія великого вибуху), то як клітини організмів уміють використовувати цю інформацію в потрібному вигляді, в потрібний час, в ідеальній точності? Підкреслимо, що «розроблені людиною технології ще не підійшли до моменту збереження інформації хімічним шляхом, як в молекулі ДНК» [6, с. 263]. А між тим кожна клітина живого організму складається з мільйонів молекул білка, а шанс випадкового формування одинарної молекули білку є наскільки мізерним, що дорівнює 1 до 10243 (тобто, це число 10 з 243 нулями). Таким чином, з одного боку, ми маємо чітко прописаний механізм функціонування клітини, з іншого ж – саму клітину, котра наділена величезним об’ємом інформації й уміє використовувати її правильно. І все це результат простого випадку?

Якщо ми подивимось на те як влаштований наш організм, то замітимо, що людське око спроможне розрізняти 10000000 колірних відтінків. Примітно, що жодна зі створених людиною відеокамер, або матриця цифрового фотоапарата не можуть порівнятися зі складністю людського ока. Сама оболонка ока постійно зволожується, так як сльози автоматично виробляються слізними залозами для того, щоб захистити око від пересихання. Вії на повіках, як і самі повіки, також не випадковість – це чудова система фільтрації, яка покликана захищати очі від сонячних променів, піску та пилу. Ребра людини являються захисною кліткою для внутрішніх органів – серця, легенів. Черепна коробка – для захисту нашого мозку від зовнішніх пошкоджень. До речі, наш мозок – ще й сьогодні до кінця невивчений орган, котрий здійснює мільйони операцій навіть тоді, коли ми відпочиваємо; він надсилає 10 квадрильйонів впорядкованих імпульсів на секунду. Відомий нейрофізіолог, академік Бехтерєва Н.П відзначала: «Усе своє життя я присвятила вивченню найдосконалішого органу – людського мозку. І дійшла висновку, що виникнення такого дива неможливе без Творця». Хребет людини сформований таким чином, що має певний вигин (S-подібну форму) – така конструкція забезпечує амортизацію при ходьбі, унеможливлює отримання травм. Стопа ноги, в свою чергу, має внутрішній вигин (патологія цьому – плоскостопість), а структура самої кістки складається із спеціальних колагенових волокон та допоміжних мінеральних компонентів – все це слугує в амортизаційних цілях, забезпечуючи гнучкість та міцність кістки й опорно-рухового апарату загалом. Навіть нігті виконують важливу функцію – «…захист кінцевих фаланг пальців від механічних пошкоджень», – йдеться у вільній енциклопедії «Вікіпедія». Кров людини має допоміжні тіла, котрі, з одного боку, живлять наш організм, з іншого – створюють захисну життєво важливу оболонку – імунітет. Розташування зубів, їх наявність і сила тиску щелеп мають гармонійно розподілену м’язову активність (при пережовуванні їжі щелепні м’язи розвивають на кутніх зубах зусилля до 72 кг., а на різцях – до 20 кг.). Тільки у сумі всіх цих факторів (наявність – точне розташування – потрібна сила) можна наповнювати шлунок поживними речовинами, пережовуючи їжу. Організм людини ідеально покритий шкірою – дивовижною оболонкою захисту, котра зчитує те, що відбувається ззовні за допомогою: 250 тис. рецепторів холоду, 30 тис. рецепторів тепла, 1 млн. больових закінчень, 0,5 млн. рецепторів дотику. Підкреслює усю складність наведеного й той факт, що усі частини тіла (окрім зубів) мають властивість самовідновлюватися, приклад тому – заживання ран, зникнення відчуття втоми тощо. Також усі органи організму виконують свої функції в точній системності, доцільності та відповідності. Вони по-своєму захищені і «підключені» до головного людського комп’ютера – мозку. І це далеко не весь перелік дивовижного облаштування організму людини, появу котрого так легко сьогодні називають результатом випадку. Даний список можна продовжувати й далі! Однак навіть із цього скромного переліку можна побачити, що кожна функція організму має свою визначену мету. Фахівці медичної сфери не заперечать, що в людському організмі не має нічого зайвого, навіть апендикс, котрий ще здавна вважали непотрібною частиною тіла, виявилося, виконує важливу імунну функцію. Звідки ж такий точно визначений ескіз функціонування людського організму, не говорячи вже про всі інші організми та процеси у всесвіті? Існує всього два варіанти існування цих явищ: результат хаотичного випадку, чи розумний задум!

Вітчизняні науковці підкреслюють: «…на планеті живе понад 1 000 000 видів комах, 20 000 видів риб, 350 000 видів рослин, 9000 видів птахів, 3500 видів ссавців…Усе це збалансовано, впорядковано, систематизовано. І в основі цієї дивної мозаїки життя – однотипна «матриця», «співпраця» нуклеїнових кислот (ДНК і РНК) та білкових молекул. І все це завдяки сліпій випадковості? У це ще якось вірили за старих часів, коли не знали, що таке жива клітина, за складністю порівняна з хімічним заводом. Нині зрозуміли, що в основі «роботи» клітин полягає інформація, причому смислова (семантична), тобто делегований зверху складний «набір» знань вищого (недоступного поки що людині) рівня» [1, с. 234]. У книзі «Докази існування Бога. Аргументи науки на користь створення світу» йдеться: «Чи може мавпа, стукаючи по клавішах, випадково набрати «Війну і мир»?... Чекаючи випадкової появи однієї найпростішої клітини навіть в ідеальних гіпотетичних умовах, ми сподіваємося на те, що мавпі вдасться 20 000 разів поспіль і без єдиної помилки набрати «Війну і мир»! Смішно розраховувати на подібні події... Якщо ми поглянемо на скульптури Мікеланджело, то з упевненістю скажемо, що їх створила людина, і притому талановитіша. Нікому і в голову не прийде, що такі твори мистецтва випадково утворюються самі в результаті того, що кам'яні брили, зриваючись з вершин гір і падаючи в прірву, так дивовижно обтесуються…» [4, с.5]. Знаково також, що такі надскладні системи організму, як, приміром, система кровообігу просто не могли поступово утворюватися на протязі мільйонів років, самостійно «обзаводячись» все новими й новими органами з системи: «…неможливо уявити, щоб спочатку, припустимо, з'явився один тільки кровообіг без серця, потім до нього поступово «приставилось» серце і почало перекачувати кров і лиш після цього тільки почали розвиватися легені»[5], – слушно зауважував кандидат філософських наук Хлєбніков Г.В. Логічно припустити, що системи організму мали існувати уже в готовому вигляді, де кожна частина системи функціонувала невіддільно одна від одної у межах системної складності, точності та синхронності, а не так як передбачено еволюційними механізмами.

Беручи все це (і багато іншого) до уваги, неважко підійти до логічного припущення про те, що надскладне життя виникло не без участі складного розуму. Рух, як підкреслював Аристотель, має непорушного першоносія, а будь який наслідок – має першопричину. Відомий в біології закон – закон біогенезису гласить: «Усе живе походить від живого». Іншими словами, життя може виникнути тільки від уже існуючого життя. Рослини родять зерна, котрі дають життя для нових рослин, риби народжують риб, корови – корів, черепахи – черепах і т.д. Залишається безперечним фактом те, що жоден науковець у світі не спостерігав за появою клітини з неорганічних матеріалів шляхом випадкових процесів. Дана обставина лиш стверджує, що естафета життя бере свій початок від уже існуючого життя, і через покоління – немов свічка, що запалює вогнем іншу свічку – життя продовжується в силу надскладних процесів біологічного, психологічного та соціального циклу. У цьому зв’язку «жодної «випадковості форми, порядку розташування «літер» генетичного набору (алфавіту) немає, як немає випадковості розташуванні літер у газеті: автор розташовує їх свідомо – так, щоб цей смисл було передано іншим» [1, с. 85]. Чи справедливо стверджувати, що наявна динаміка – це гра випадку, а не результат дії розуму, котрий створив все це точно за визначеним планом? Відповідь торкається двох світоглядних систем: існування концепції розумного задуму (існування Бога), та Його заперечення – найчастіше, теорії великого вибуху та еволюції.

Теорія великого вибуху гласить, що близько 20 мільярдів років тому «…уся речовина Всесвіту була стиснена майже до розмірів геометричної точки». Потім «…в межах Всесвіту реалізувався цілий комплекс унікально сприятливих для формоутворення подій, що зумовив специфічність потоків речовини, енергії та інформації, необхідних для самоорганізації…із хаосу виникали все нові й нові впорядковані структури» [3, с.29,32,33]. Фактично із нічого, при наявності сприятливих умов та раптового вибуху, стала можливою самоорганізація. А далі відбулася усім відома біологічна еволюція. Від простого – до складного, від мавпи – до людини. Але про що ж говорять нам факти? По-перше, не існує жодного вибуху, який зміг би створити будь-яку впорядкованість та гармонійність. Вибух – це завжди хаос та руйнування! Досить важко уявити, що, приміром, в результаті вибуху на заводі може утворитися щось схоже на сучасний комп’ютер, в якому встановлено безліч унікальних програм. Чи ж можна говорити про можливість організації всього сущого таким шляхом у всесвіті? По-друге, фактично завжди існування видів пояснюється результатом еволюції, котра відбувалася на протязі мільйонів років. Однак, як слушно підкреслив один із дослідників: «...Наукові книги та статті починають з «другого розділу» – як розвиваються явища! А «перший розділ», який пролив би світло на Першопричину того, звідки все сталося – відсутній! Звідки, наприклад, виникла первинна енергія-протоматерія, з якої потім все розгорнулося в наш неосяжний космос…?» [4, с.11]. Звідки ж теорія еволюції бере свій об’єкт – сам біологічний організм, який вже повинен існувати до існування теорії? Від випадкового самозародження без сторонньої участі? Проте таке твердження спростовує сучасна наука: «...доктор Моровітц підрахував, що ймовірність випадкового виникнення самої маленької, найпростішої форми відомого живого організму це шанс 1x10^340000000 [тобто, один шанс з 1 з 340 000 000 нулів]… Карл Саган обчислив, що шанс виникнення життя на одній будь-якій планеті, такій як Земля, дорівнює 1х10^2000000000 [тобто, один шанс з 1 з двома мільярдами нулів]. Це число таке величезне, що треба було б 6000 книг по 300 сторінок кожна, щоб тільки записати це число!» [6, с. 266,267]. Саме тому матеріалістична концепція походження всього сущого, в тому числі теорія еволюції, все частіше справедливо піддається ґрунтовній критиці, чому присвячено немало праць.

А між тим системна упорядкованість всесвіту, наявність в його межах точно утворених, гармонійних структур являється віддзеркаленням далеко невипадкових обставин. Це змушує замислитись над вірністю біблійного посилу, щодо походження усього живого в контексті єдиного розумного дизайнера – Бога-Творця! (Бут. 1,2). «Чудове влаштування космосу і гармонія в ньому, – приходив до висновку всесвітньовідомий учений Ісаак Нютон, – можуть бути пояснені лише тим, що космос був створений за планом всезнаючої і всемогутньої істоти». Але сьогодні люди схильні відкидати участь Творця в генезисі та приймати еволюційну концепцію на тій основі, що єдиною альтернативою їй являється саме існування Бога! Вони не вірять, що світ міг створити Бог, а вірять в те, що надскладний всесвіт з'явився сам по собі, від вибуху та хаотичного поєднання хімічних елементів, вони говорять, що людина – це результат перехідних процесів – «продукт», що утворився від мавпи через мутації, вони переконані – немає нікого вищого і розумнішого за них.

посилання:
1.Біблія і наука: в минулому, сьогоденні та майбутньому/Ю. Канигін, В. Кушерець.- К.: Арій, 2010 - с. 234
2.Вильям А. Метаинформация - неразрешимая головоломка эволюции//Разумный замысел №1(13) с.10
3.Теорія еволюції (системний розвиток життя на Землі): підручник / І. О. Огінова, О. Є. Пахомов. – Д. : Вид-во Дніпропетр. ун-ту, 2011. с.33
4.Фомин А.В.Доказательства существования Бога. Аргументы науки в пользу сотворения мира.- М.: 2004 - c.16
5.Хлебников.Г. 16 Доказательств Бытия Бога.[Електронний ресурс].- Режим доступу: http://azbyka.ru/vera_i_neverie/o_boge/1g48-all.shtml
6.Христианский справочник по апологетике. – Учебно-методическое пособие; Перевод с англ.. – Киров: 2001. - с.267