«У 1942 р. один німецький лікар, який працював в Україні, подав самому
Гітлеру службову записку, де зазначав: медичний огляд українських дівчат
засвідчив, що 90% з них не жили до шлюбу статевим життям; це, очевидно,
наскільки відрізнялося від його лікарського досвіду, що навіть приголомшило
його, в результаті він почав бити на сполох: такий моральний народ неможливо
перемогти; про це він і попереджав фюрера» [1, с.55].
Проте за останні 50-60 років моральні
цінності в Україні зазнала суттєвого падіння. Фактично, це відбулося у
наслідок, передусім, голобалізаційних процесів, що проявилися, по-перше, у розвитку
інформаційних технологій: поширення телебачення та мережі Інтернет з часто неконтрольованим
контентом, який нерідко пропагує аморальні
цінності! І навіть той факт доступності, до тієї ж самої порнографії та й
інших негативних по-відношенню до формування особистості моментів, сьогодні
являється величезним деструктивним фактором, який, певно, не знала вся історії
попереднього існування людства.
По-друге, втрата ролі традиційних
цінностей у вихованні підростаючого покоління. Раніше традиції були глибоко
моральним критерієм виховання та поведінки особистості. Сьогодні, з поширенням урбанізаційних
процесів, модель суспільства з мультиструктурною орієнтацією, в якій малі соціальні
групи несуть визначальний вплив на особистість, змінилася на протилежну модель,
де особистість опинилася у масовому потоці людей, груп та інформації. З цього
боку феномен сучасного суспільства, з його інформаційним перенасиченням, створює
абстрактну модель сприйняття світу: коли доріг до пошуку істини постає
наскільки багато, що особистість вже й сумнівається взагалі в існуванні істини
як такої! Тому часто сучасна людина втрачає чіткі грані між добром та злом. Це знаменує
появу релятивізму суспільного мислення, коли істина являється лиш відносним
поняттям для особистості. Окрім того, такі поняття як престиж, мода, стереотипи
є сьогодні чинниками втрати особистістю свого власного «Я», коли людина у
своєму духовному розвитку орієнтується на зовнішні фактори, забуваючи про
внутрішні. Все це не може не відображатися на моральній ситуації українського соціуму загалом.
Окрім того, відбулися й зміни в рівні глибини релігійності особистості,
передусім сьогодні він свідчить про поверхову релігійність, котра полягає у
формальному виконанні обрядів, відвідуванні церкви тільки на свята, без
заглиблення в суть духовних питань. Навіть попри те, що сьогодні понад 80%
українців відносять себе до представників християнства, лиш невелика частина
суспільства цілеспрямовано втілює принципи християнської релігії в життя й має
виражену внутрішню релігійність. Сьогодні, на наш погляд, саме цей чинник
найбільше впливає на негативний стан нашого морального життя.
І щодо самих цифер! За різними соціологічними даними, на сучасному етапі
розвитку українського соціуму 60,2% українців негативно оцінюють існуючий стан
суспільної моралі, вказуючи на низький її рівень (за даними інституту Горшеніна
2010 рік). У цьому невтішному процесі існує негативна хронологічна динаміка:
приміром, у 1991 році вважали неприпустимими сексуальні стосунки до шлюбу 37%
українців, а вже у 2016 році – 26%. (дані фонду «Демократичні ініціативи» та
КМІС). Існує цілий ряд негативних проявів морального плану, на котрі вказали авторитетні
соціологічні дослідження, часто вони торкаються таких сторін життя
українців як сексуальні стосунки (дошлюбні статеві відносини), рівень
алкоголізму та наркоманії, рівень венеричних захворювань та злочинності,
кількість абортів, розлучень та дітей – соціальних сиріт тощо.
Можливо, є й інші чинники, які характеризують основні тенденції та проблеми моральних цінностей українського суспільства,
про які ми будемо говорити, коли на це вкажуть певні обставини та моменти
історії, проте вже зараз можна сказати, що сучасне суспільство і особистість в
ньому зазнає колосальних перетворень за короткий проміжок часу. Це вказує на динамічну
ознаку сучасного світу та важливість у його потоці не втратити власного
духовного «Я».
посилання:
1. Михайлин. І. Українські народні традиції та їх
роль у родинному вихованні. Освіта регіону №2, 2010 с.55